використання інноваційних технологій на уроках теоретичного навчання

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та

підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у

Хмельницькій області

Курсова робота

 з теми:

«Використання інноваційних  технологій на уроках теоретичного навчання”

                                                          Виконав: слухач курсів КПК

                                                                 Викладач спеціальних дисциплін

        ВПУ №24 м. Заставна

                                                                    Лазаряк Ольга Георгіївна

                                                        Керівник: методист лабораторії ПК ДЕР

                                                             НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

                                                                      Садова Наталія Петрівна

                                              

                              

2017 р.

Використання інноваційних форм та методів навчання на уроках предметів професійно-теоретичної підготовки

«...Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба ввібрати море світла, ні на хвилю не відхо­дячи від променів вічно сяючого сонця знань людської мудрості»

В.Сухомлинський

Світ останнім часом невпізнанно змінився і продовжує змінюватися. Двадцять перше століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Сучасний світ змінюється настільки швидко, що в межах життя одного покоління відбуваються кардинальні зміни, які стосуються  всіх сторін існування людини. Всі ці зміни вимагають від суспільства винахідливості, гнучкості, творчого підходу до розв’язання проблем, уміння застосовувати знання в реальному житті. Однак ці вміння не беруться нізвідки, їх треба формувати і розвивати. Тому школа, яка розуміє дійсне значення цих процесів соціуму, несе на собі особливу відповідальність за вміння пристосовуватися до змін. У контексті євроінтеграційних освітніх процесів особливої актуальності набуває питання щодо застосування методів навчання, спрямованих на формування компетентного школяра.  Адже «людина освічена та, яка знає, де знайт и те, чого вона не знає» (Георг Зіммель, німецький соціолог).  «Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя.

Використання новітніх технологій у сучасному суспільстві стає необхідним практично в будь-якій сфері діяльності людини. Оволодіння навичками цих технологій ще за шкільною партою багато в чому визначає успішність майбутньої професійної підготовки нинішніх учнів. Оволодіння цими навичками протікає набагато ефективніше, якщо відбувається не тільки на уроках інформатики, а знаходить своє впровадження й розвиток на уроках інших предметів, що сприяє розвитку вмінь і навичок застосовувати, набуті на уроках інформатики, знання на практиці та в реальному житті. Однак цей підхід висуває нові вимоги до підготовки вчителя-предметника, ставить перед ним нові проблеми, змушує освоювати нову техніку й створювати нові методики викладання, засновані на використанні сучасних інформаційних технологій.

Визначальним чинником сучасної цивілізації стала інформація й усе, що пов’язане з її накопиченням, оновленням, передавання та використання. Крім того, швидкий розвиток науки, техніки та технологій дає можливість просуватися сучасній цивілізації до інформаційного суспільства. Тому сьогодення вимагає від освіти посісти більш вагомі позиці, оскільки вона відіграє спонукальну роль у забезпеченні інноваційного розвитку суспільства. 

Пошук нових форм і прийомів організації уроку у наш час - явище не тільки закономірне, але і необхідне. Інноваційні форми і методи – один з важливих засобів навчання, оскільки вони формують в учнів стійкий інтерес до навчання, знімають напругу, допомагають формувати навички професійної і навчальної діяльності , емоційно впливають на учнів, завдяки чому у них формуються більш міцні і глибокі знання.

Особливості сучасних уроків полягають в прагненні викладача урізноманітнити життя учнів, викликати інтерес до пізнавального спілкування, до уроку, до професії; задовольнити потребу учнів в розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної і інших сфер. Проведення таких уроків свідчать і про спроби викладача вийти за межі шаблона в побудові методичної структури заняття. І в цьому полягає їх позитивна сторона. Але з таких уроків неможливо побудувати весь процес навчання: по самій своїй суті вони хороші як розрядка, як свято для учнів.

При підготовці до уроку, завжди ставлю перед собою декілька цілей. Головна ж мета – це домогтися максимального вивчення та засвоєння учнями нового матеріалу, отримання міцних знань. Добре розумію, що в сучасних умовах розвитку нашого суспільства перед освітою ставляться нові вимоги, і одна з них – це позбавлення засад авторитарності, тому що в основі навчально-виховного процесу повинні лежати ідеї партнерства.

Використання в дидактичному процесі інноваційних методів і форм активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів особливо актуальна на сучасному етапі становлення національної системи освіти і збагачення її новим змістом. Мета інноваційної орієнтації навчання: підготовка висококваліфікованих кадрів, які не тільки досконало володіють професійними природничо-науковими і технічними знаннями, але також проявляють високу інноваційну сприйнятливість і інноваційну активність.

Під освітніми інноваціями розуміють новизну, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені або нові:

• освітні, дидактичні, виховні системи;
• зміст освіти;
• освітні, педагогічні технології;
• методи, форми, засоби розвитку особистості, організації її навчання і виховання.

Поняття «технології» навчання

Ще Ян Амос Коменський намагався знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи і вимагало б тільки «вмілого розподілу часу, предметів і методів».

У наш час у педагогіці широкого використання набули терміни: «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання», проте єдиного тлумачення цих понять немає. Поняття «технології» ввійшло в повсякденний педагогічний лексикон з початку 1990-х рр. Воно ввійшло в мову соціальних наук і практик, у тому числі і педагогічну, з наук і практик науково-технічних, виробничих. Такий перенос став можливим у рамках представлення про педагогічний процес (будь-якому іншому соціальному процесі) як штучно створеній керованій системі. З іншого боку, поняття технології в педагогіці стало вживатися в зв'язку зі зростаючою роллю інформаційних технологій у процесі утворення. Це редукувало визначення педагогічних технологій до застосування технічних засобів у педагогічному процесі.

Якщо звертатися до джерел поняття «технологія», то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів: tehne – мистецтво, майстерність і logos – слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлену майстерність. Технологія вказує на конкретні способи і засоби здійснення професійної діяльності, з іншої сторони на результати. Ступінь досягнення за допомогою зазначених засобів і дій характеризує майстерність педагога.

Отже, технологія – це форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв’язанні суттєвих проблем буття. У словниках іншомовних слів: технологія – «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів».

За допомогою технології інтелектуальна інформація перекладається на мову практичних рішень. Тобто технологія – це способи діяльності й те, як особистість задіяна в цій технології.

Поняття «технологія» у педагогіці може вживатися          в чотирьох значеннєвих аспектах:

а) педагогічна технологія, яка містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії;

б) технології навчання – система методів, прийомів і дій вчителя й учнів у процесі навчання;

в) технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин;

г) навчальні технології – інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

Загальні правила й принципи технологій навчання:

1. принцип педагогічної доцільності, що сформулював ще А. С. Макаренко: жодна дія педагога не повинна бути осторонь від запланованих цілей;

2. взаємозв’язок викладання й навчання. К. Д. Ушинський головною за­дачею вчителя вважав перетворення діяльності учня на його самостій­ну діяльність;

3.   необхідність тематичного планування (яке включає стислу характеристику кінцевих результатів );

4. організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів ;

5. стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки  знаючого, а й уміючого;

6. різноманітність форм і методів навчання, недопущення універсаліза­ції певних засобів і форм.

Принципи технологій (голланд. психолог Кларк Ван Парререн):

Принцип 1:  викликати в учнів стійку мотивацію до навчання (це може базуватися на особистому досвіді учнів).

Принцип 2:  навчати діалогічно, тобто в співпраці з учнями.

Принцип 3:   навчати діагностично (постійне спостереження за навчан­ням, корекція, стимулювання).

Принцип 4:  варіативність структури навчання.

Принцип 5:  навчати у відповідному темпі, використовувати оптималь­ні засоби й способи.

Принцип 6:  навчати й допомагати учням на рівні їх фактичних здібнос­тей, а не на рівні зовнішніх характеристик відповідей учнів при виконан­ні навчальних задач.

Принцип 7:  здатність учнів до рефлексії та оцінювання свого прогре­су.

Принцип 8:  забезпечення учнів такими наборами завдань для самостій­ної роботи, що допомагають уникнути «ригідності» дій, мислення.

Принцип 9 : стимулювання ініціативи й творчості учнів.

Принцип 10:  створення таких умов у класі, що сприятимуть формуван­ню соціально інтегрованої особистості учня.

Технологія особистісно зорієнтованого навчання

Однією з інноваційних технологій загально-педагогічного характеру, які впроваджуються в сучасних школах є   технологія особистісне зорієнтованого навчання .   Особистісне зорієнтоване навчання – організація процесу навчання, в основі якої лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості учня виходячи із виявлення його індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.  Мета даної технології полягає в тому, щоб:

• визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім розвинути в навчальному процесі;
• формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів у межах соціокультурних та моральних цінностей нації;
• озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, само виконання, необхідним для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою та цивілізацією в цілому.  

В основі  технології проблемного навчання , створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язання навчальних проблем, у ході якої формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності дитини, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості.

Проблемна ситуація – це ситуація, яка виникає внаслідок такої організації вчителем взаємодії учня з об’єктом пізнання, яка допомагає виявити пізнавальне протиріччя. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним утрудненням і потребою розв’язувати його. Сутність пізнавального протиріччя міститься у неможливості за допомого тих знань і способів діяльності, якими володіють школярі,вирішити протиріччя, що виникли.

Створювати проблемні ситуації на уроках можна різними способами:

• зіткнення учня з явищами, фактами, які вимагають теоретичного пояснення;
• спонукання учнів до аналізу зовнішніх суперечливих фактів, явищ, висловлювань;
• спонукання школярів до вибору із суперечливих фактів, висловлювань тих, які вважають вірними і обґрунтування свого вибору;
• спонукання до самостійного порівняння, зіставлення фактів, явищ, дій;
• спонукання до висування гіпотез, формулювання висновків та їх перевірки.
• Проблемні ситуації на уроках зручно створювати, при розв’язуванні різного виду задач; під час мотивації, використовуючи різні цікаві факти, прислів’я, приказки, загадки, поетичні рядки, літературні твори 

Технологія розвивального навчання  – це активно діяльнісний спосіб навчання, під час якого враховуються та використовуються природні закономірності індивідуального розвитку дитини, що зумовлюють розвиток знань, умінь, навичок і способів розумових дій, скерованих механізмів особистості, емоційно-ціннісної та діяльнісно практичної сфер. Ця технологія ставить на меті загальний розвиток учня, його інтелектуальних можливостей, почуттів, уміння вчитися та спілкуватися, формування творчої особистості.

Сучасна система навчання вимагає від учителя нових підходів до охоплення великого обсягу інформації. Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій сфері знання. Учні ж повинні мати зовсім інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідей та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, аналізувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати свою думку. Ми вчимо дітей своїм предметам не тільки для того,  щоб вони пізнали світ, а й навчилися думати, аналізувати, систематизувати, знаходити компроміси, виділяти головне, критично ставитися до будь-яких аргументів, вміти відстоювати свою позицію.

Елементи розвивального навчання можна використовувати під час проведення лабораторних та дослідницьких робіт, спостереження, при розв’язуванні експериментальних та якісних задач.

Ігрові технології навчання   відрізняються від інших технологій тим, що гра:

• добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
• ефективний засіб активізації;        
• мотиваційна за своєю діяльністю;
• дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
• багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
• переважно колективна, групова форма роботи;
• має кінцевий результат (матеріальний, моральний, психологічний);
• має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.

Сучасна педагогіка вбачає цінності гри як педагогічного методу у комплексі з іншими методами. Але практика застосування ігрових технологій показує, що крім позитивних результатів дана технологія містить і ряд негативних  аспектів. Тому я використовую на уроках не ігри, а ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес учнів до предмету; зробити уроки різноманітними, більш цікавими; вносить різноманітність в навчально-виховний процес та підвищує активність, навіть пасивних, учнів на уроках. З цією метою я використовую різні види ігор, серед яких «Снігова куля», «Слово – речення – запитання – відповідь», «Знайди помилку», «Магазин самообслуговування», «Запитай себе сам», «Хто більше», «Ланцюжок», «Кольорова стрічка», «Перевертні», «Сюрприз», « Вилучи зайве», «Знайди за описом», «Так – ні», «Розсипанка», « Найрозумніший», кросворди, ребуси, загадки, прислів’я, приказки.  

Технологія розвитку критичного мислення  формує творче мислення, сприяє розвитку креативності. Критичне мислення необхідне під час розв’язування проблемних задач, формулювання висновків, оцінювання та прийняття рішень.

Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової діяльності, у тому числі критичного мислення. Критичне мислення – складний процес , який починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється:

• у здатності людини самостійно аналізувати інформацію;
• умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів;
• аргументувати свої думки (змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо вони вірні);
• прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень.

Для розвитку критичного мислення на уроках використовують такі методи: мозковий штурм, «асоціативний кущ», читання з позначками.     

Технологія інтерактивного навчання

• Інтерактивне навчання  – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
• Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.
• Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.
• Інтерактивні технології на уроках дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу. Учні опановують всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). Змінюється і роль учнів: вони стають активними, приймають важливі рішення. Проте кожна інтерактивна вправа потребує попереднього розгляду і навчання учнів для її проведення. 
• У своїй практиці я використовую такі інтерактивні вправи як «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», «Броунівський рух», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «метод ПРЕС».  

Інформаційні технології

Інформаційні технології   – технології інформатики в поєднанні з іншими, пов’язаними з нею, технологіями, тобто це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечує високу швидкість обробки даних, ефективний пошук інформації, розповсюдження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Інформаційна технологія в навчально-виховному процесі – це поєднання традиційних технологій навчання і технологій інформатики, які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань, умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя.

Причин комп’ютеризації  навчання можна назвати багато. У мережі є багато програмних продуктів, які учителі-предметники можуть використати під час проведення уроків із застосуванням  нових інформаційних технологій. Подібні уроки дозволяють підвищити інтерес до вивчення предметів природничо-математичного циклу, активізувати їх пізнавальну діяльність, сприяють формуванню наукового світогляду.

Презентація – це зручна конструкція, в якій легко орієнтуватися. Аналіз науково-методичної літератури та періодичних видань показав, що мультимедійні презентації здатні реалізувати багато проблем у процесі

навчання, а саме:

• використовувати передові інформаційні технології;
• змінювати форми навчання та види діяльності в межах одного уроку;
• полегшувати підготовку вчителя до уроку та залучати до цього процесу  учнів;
• розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку, подавати історичні відомості про видатних вчених, тощо;
• реалізувати ігрові методи на уроках;
• здійснювати роботу в малих групах або індивідуальну роботу;
• дають можливість роздруківки плану уроку та внесення в нього заміток та коментарів;
• проводити інтегровані уроки, забезпечуючи посилення між предметних зв’язків;
• організовувати інтерактивні форми контролю знань, вмінь та навичок;
• організовувати самостійні, дослідницькі, творчі роботи, проекти, реферати на якісно новому рівні з можливістю виходу в глобальний інформаційний простір.
• Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.    

Проектна технологія  – це інноваційна форма роботи організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем. Це  сукупність певних дій, документів, текстів, призначених для створення реального об'єкта, предмета, різного роду теоретичного чи практичного продукту.

У основі методу проектів лежить розвиток учнівських пізнавальних навичок, уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення, формування навичок мислення високого рівня.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійність учнів – індивідуальну, парну, групову, – яку   вони здійснюють упродовж певного часу; допускає можливість розв'язування пев­ної проблеми; у ньому передбачається, з одного боку, не­обхідність використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь із різ­них галузей науки та мистецтва. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це те­оретична проблема, то має бути запропоноване конкрет­не її розв'язування, а якщо практична –  конкретний ре­зультат, готовий до впровадження

Сутність даного методу полягає в стимулюванні інтересу учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, і шляхом проектної діяльності, котра передбачає рішення даної проблеми, показати практичне застосування набутих знань. У силу дидактичної сутності даний метод дозволяє:

• розв’язувати задачі формування інтелектуальних вмінь, критичного й творчого мислення;
• розвивати в учнів комунікативні навички, зокрема працювати в різних за складом групах, виконуючи різні за соціальним значенням функції;
• розвивати в учнів уміння користуватися різноманітними дослідницькими методами (збирати інформацію, факти, аналізувати їх з різних точок зору, висувати гіпотези, аналізувати, робити висновки та узагальнення).

В наш час метод проектів набув поширення та великої популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і можливостей їхнього практичного застосування для розвитку конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів

«Усе, що я пізнаю, я знаю. Знаю, навіщо це мені потрібно, де та як ці знання застосувати» – основна теза сучасного розуміння методу проектів, яка приваблює прибічників багатьох освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями та прагматичними вміннями.

Практично всі педагогічні інновації реалізуються:

- у змісті навчання й виховання учнів через введення державних стандартів, розробці загальнодержавних концепцій виховання учнів, створенні авторських навчальних планів і програм, підручників, посібників, виховних систем, нової системи оцінювання навчальних досягнень учнів;

- у формах, методах і технологіях навчання та виховання у зв язку з появою дистанційної форми навчання, пріоритетністю діало­гових, діагностичних, активних та інтерактивних методів навчання і виховання, запровадженням альтернативних навчально-виховних технологій, а саме: розвивальної, модульно-розвивальної, диференційо­ваної, індивідуально-орієнтованої, алгорит­мізованої, проектної, рейтингової.

В своїй роботі поєдную різні інноваційні форми і методи навчання. Учні не тільки читають, пишуть і слухають, а аналізують і синтезують одержану інформацію, критично мислять, обмінюються думками, пізнають радість набуття нових знань.

На уроках предмету «Перукарська справа» можна використати різноманітні технології інтерактивного навчання, а саме

• Кооперативне навчання - робота в парах, два-чотири всі разом, карусель, робота в малих групах.
• Колективно - групове навчання: мікрофон; незакінчене речення; мозковий штурм; навчаючи - учусь; ажурна пилка; аналіз ситуації.

• Навчання у грі: імітаційні ігри; розігрування ситуації за ролями; виробнича ситуація.

• Обговорення складних і дискусійних питань і проблем: займи позицію; зміни позицію; дискусія.

Метод «Гірлянда питань»

Мотивацію навчальної діяльності, актуалізацію опорних знань або закріплення нового матеріалу можна здійснити на основі діяльнісного підходу до навчання, використовуючи метод запитань у вигляді гірлянд.

Метод являє собою сукупність послідовних за­питань, зміст яких полягає у використанні багаторівневого підходу до освітлення того чи іншого питання. Викладач пропонує учням питання, які запи­сує на дошці або на картках.

Метод «Технічний футбол»

Під час фронтального опитування за низкою запитань викладач вибирає для відповіді першого учня, а далі учень, який відповідає, вибирає наступного. Тобто умовно «дає пас» у «техніч­ному футболі».

Метод «Тест так — ні»

Тест проводиться за допомогою сигнальних карток двох ко­льорів. Наприклад, «так» — червона картка, «ні» — синя. Викладач формулює твердження, а учні погоджуються з ним або ні, сигналізуючи карткою. Цей метод дає швидкий зворотній зв'язок - викладач може побачити прогалини у знаннях учнів, визначити, скільки учнів засвоїли або не засвоїли певні питання.

Метод «Займи позицію»

Цей метод допомагає проводити дискусію на спірну, суперечливу тему, дає можливість вислов­люватись кожному, продемонструвати різні думки на тему, обґрунтувати свою позицію чи перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо його переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

• викладач називає тему та пропонує ви­словити свою думку про тему, яка досліджується;

• учень повинен стати біля того плакату, який на його думку дає правильну відповідь;

• учень готується до обґрунтування своєї позиції, чому саме її він вибрав.
Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого плакату й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони.

Метод «Навчаючи — учусь».

Цей ме­тод дає учню можливість взяти участь у на­вчанні та передачі своїх знань іншим, у да­ному випадку учням своєї групи під час уроку.

Робота організується так:

• після того як викладач роздав картки із завданнями, учням потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на їх картках;
• якщо їм щось незрозуміло, вони запи­тають про це та перевіряють у виклада­ча, чи правильно розуміють інформа­цію;

• учні готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі;

• учні ознайомлюють зі своєю інфор­мацією інших учнів групи;
• учень має право розмовляти тільки з однією особою;
• кожне завдання полягає в то­му, щоби поділитися своєю інформа­цією з іншими учнями та самому дізна­тись про певну інформацію від них;
• учні, коли поділились та отримали інформацію, розповідають всій групі про що вони дізнались від інших.

Метод «Ажурна пилка»

Цей метод до­зволяє працювати разом з метою вивчення значної кількості інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів до­помагати один одному - вчитись навчаючи. Під час роботи учні готуються працювати в різних групах.

Спочатку учні працюють у «домашній» групі. Потім в іншій групі і виступають у ролі «експертів» з питання, над яким вони працювали в домашній групі, й отри­мують інформацію від представників ін­ших груп.

Метод «Асоціативний кущ»

Асоціація спонукає до вільного і відкритого мислення і реко­мендується для використання на етапах актуалізації і рефлексії.

Для складання асоціативного куща слід дотримуватися таких правил:

1) записати на дошці або в центрі аркуша ключове слово чи фра­зу;

2) записати слова чи фрази, які спадуть на думку;

3) ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевне­ність;

4) заповнивши «кущ», указати проблеми або теми, для розгля­дання яких потрібна додаткова інформація. Якщо до складання «куща» викладач звернувся на початку ви­вчення теми, то після її вивчення можна звернутися до «куща» знову — для уточнення.

Метод «Прес»

Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку щодо спірного питання; формулювати ідеї у вигляді чіткої й логічної структури.

Метод може бути використаний на будь-якому етапі уроку у такий спосіб:

1) висловити свою думку: «Я вважаю...»;

2) пояснити підґрунтя такої думку: «Оскільки...»;

3) навести приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції «... наприклад...»;

4) узагальнити, формулювати висновки: «Отже,...» або «таким чином...».

Нетрадиційний урок – це імпровізоване навчальне заняття з вільною структурою. По своєму призначенню він може бути і уроком вивчення нового, і уроком повторення, і узагальнюючим, і уроком комбінованого типу. Такі уроки з'явилися в моїй практиці як свого роду “відповідь” на ситуацію зниження інтересу учнів до занять. Це прогрес педагогічної думки. На таких уроках розвиток учнів проходить в особово–орієнтованому напрямку.

Як приклади подібних типологій, що підрозділяють уроки за формою їх проведення, можна привести наступні типи уроків:

• Уроки у формі змагань і ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина та інше .
• Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, регламентована дискусія, діалог та інше .
• Уроки, співзвучні з суспільними тенденціями: урок - суспільний огляд знань, урок-диспут, урок-діалог та інше .
• Ігрові уроки: урок - ділова гра, урок - рольова гра, урок з дидактичною грою, урок-змагання та інше .
• Допоміжні уроки: урок-тест, урок консультація та інше.

При розробці уроків переслідується певна мета і реалізується в конкретних формах.

Наприклад:

– розвиток осмисленого відношення до знань: урок-захист знань, урок - захист ідей;

– становлення творчих здібностей учнів: урок-творчість;

– розширення кругозору: урок – екскурсія;

– розвиток нестандартних умінь учбової роботи: парне опитування, робота в групах, експрес – опитування;

– стимулювання пізнавального інтересу: урок-КВК, урок “Що? Де? Коли?”, урок-вікторина.

При проведенні уроків нетрадиційна форма є завжди виграшною, оскільки в ній представлені не тільки ігрові моменти, але і оригінальна подача матеріалу. Зайнятість учнів через різні форми колективної і групової роботи. Групові форми роботи дозволяють створити більш широкі контакти між учнями.

Під час уроку вони найбільш відкриті, і не тільки для нових знань, але і для особистих контактів. А далі – все залежить від викладача, від того, як він розумітиме свою мету. Для мене важливо, що б мої уроки запам'яталися учням, тому я намагаюся використовувати в своїй роботі нетрадиційні форми і методи навчання, які допомагають мені створити урок більш захоплюючим.

Інновації, визначають головне в нетрадиційному уроці, а саме:

- відмова від шаблона, від рутини в проведенні;

- максимальне залучення учнів до активної діяльності. Різні форми групової роботи;

- не розважальність, а цікавість і захоплення як основа емоційного тону уроку;

- розвиток функції спілкування;

- прихована диференціація учнів з навчальних можливостей, здібностей і схильності.

Основні правила, які витікають з дидактичних принципів при підготовці уроків, необхідні для керування організацією уроку, засновані на логіці процесу навчання, принципах навчання і закономірностях викладання..

Юнацтво повинно отримувати освіту не ту, що дається, а істинну; не поверхневу, а ґрунтовну, тобто – щоб розумна істота – людина привчилася керуватися не чужим розумом, а своїм власним, не тільки вичитувати з книжок та розуміти чужі думки, але й розвивати у собі здібність проникати у корінь речей і виробляти істинне їх розуміння та використання. Людина повинна прагнути не знати якомога більше, а знати, які знання їй потрібні та вміти їх застосовувати.

Освіта має базувати не лише на знаннях, які коли-небудь у майбутньому знадобляться дитині, але й на тому, що вкрай необхідне сьогодні – на проблемах її реального життя.

Доцільно на уроках використовувати інноваційні технології разом із традиційними, що дозволяє урізноманітнити діяльність учнів, а саме:

• навчає здобувати знання самостійно;
• акумулює вміння користуватися здобутими знаннями для рішення нових завдань;
• сприяє набуттю комунікативних навичок і умінь (тобто умінь працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні завдання і ролі);
• надає можливість широких людських контактів в знайомстві з різними точками зору на одну проблему;
• навчає користуватися дослідницькими методами: збирати інформацію, факти, уміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки;
• надає можливість висловлювати свої власні думки.

Проте слід пам’ятати, що хоча педагогічні технології й вимагають високої активності вчителя й учня, враховують психологічні й особисті риси всіх учнів, вносять індивідуальні корективи в навчальний процес, сприяють прояву та зростанню самостійності учнів, все ж таки вони не забезпечують усім учням однаково високого результату розвитку й навченості.

Викладання – це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя. (М. А.Рибникова)   

Список використаної літератури

• Андрєєва В.М., Григораш В.В. Настільна книга педагога.// Х.: Основа, 2006, 352ст.
• Державний стандарт базової і повної середньої освіти.
• Використання інформаційних технологій на уроках в основній школі . //Інтернет ресурси.
• Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя. //Основа, Х.:, 2009, 120ст.
• Національна доктрина розвитку освіти.
•   Садкіна В.І. 101цікава педагогічна ідея.//Основа, Х.:, 2009, 88ст.
•   Шарко В.Д. Сучасний урок. //К.: 2006, 224ст..